Біографія

До Івано-Франківської станиці Пласту офіційно вступив 2008 р. Був інструктором та членом кадри виховників 79 куреня ім. В. Липинського, а також інструктором із самозарадності курінних таборів та вишколів для юнацтва, що відбувалися у лісах Богородчанського р-ну. Згодом перейшов до ПластПрияту.

Коли почалася повномасштабна війна, записався до територіальної оборони. Здійснював патрулювання, навчав хлопців, адже мав навички виживання в лісі. За першої нагоди зголосився йти на передову у складі 68-ї окремої єгерської бригади від Солотвинського лісгоспу. Був головним сержантом взводу. Під час боїв отримав поранення. Після поранення рідні вмовляли його залишитися вдома та бути корисним на місці. Однак Руслан відповів: «Краще померти стоячи, ніж жити на колінах» та повернувся на передову.

Загинув 12 липня 2022 року під час виконання бойового завдання біля с. Єгорівка Донецької області.

Посмертно Руслан Белюженко нагороджений Залізним Пластовим Хрестом та нагрудним знаком «Відмінник лісового господарства України».

«Тато був багатогранною людиною, захоплювався природою, мав навички виживання в лісі і радо ділився ними з молоддю», — розповіла донька загиблого воїна Юліана.