Революція Гідності 2013-2014 року не лише зконсолідувала основні членські організації НУМО, але й надала їм поштовх для усунення постколоніальних підходів у роботі з молоддю в Україні та для формування сучасної європейської молодіжної політики та молодіжної роботи в українських громадах. У 2015-2019 роках ця праця базових членських організацій НУМО велась в рамках Молодіжної групи "Реанімаційного пакету реформ" (РПР). Саме тоді розробили Дорожню карту реформування молодіжної політики та зробили перші кроки у її реалізації: створення мережі молодіжних центрів та молодіжних рад, розгортання навчання молодіжних працівників, формування політики української національної та громадянської ідентичності.
Після майже десятиліття зусиль вдалось побудувати базову модель молодіжної роботи в громаді, а також ухвалити основне законодавство щодо молодіжної політики та політики утвердження української національної та громадянської ідентичності. Всеукраїнські молодіжні організації, які пройшли горнило Революції Гідності, а також отримали досвід позитивної співпраці в рамках РПР, створили у 2019 році власну спілку: НУМО. Попри всі зусилля НУМО, багатьох молодіжних рад і молодіжних центрів, на жаль досі не вдалось сформувати в Україні ефективних інструментів реалізації молодіжної політики національного рівня. Молодіжної політики, яка би динамізувала якість молодіжної роботи у громадах. Більшість громад в Україні досі без будь-яких молодіжних організацій, рад, центрів, тобто без будь-яких ознак молодіжної роботи.
У 2023 році — через рік після повномасштабного вторгнення московських імперіалістів в Україну — група експертів НУМО, разом із Школою політичної аналітики НаУКМА та РПР, взяла участь у розробці "Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери у перспективі до 2050 року". Виробили 12 пунктів-стратегій, покликаних зробити наступні кроки щодо формування молодіжної політики та молодіжної роботи в Україні. Ці кроки опираються на вже наявні досягнення, здобуті у молодіжній сфері після Революції Гідності. Після обговорення та уточнення цих пунктів-стратегій членськими організаціями, а також партнерськими організаціями, НУМО у наступне десятиліття добиватиметься наступних змін у молодіжній політиці та молодіжній роботі в Україні:
1. Молодіжна політика має бути відокремлена від спорту і виведена на урядовий міжгалузевий рівень, наприклад, через посаду урядового уповноваженого. Разом з тим має бути змінено підхід від фінансування молоді в рамках лише одного профільного міністерства (управління, відділу) до ресурсної підтримки молоді та молодіжної роботи в усіх галузях. Адже молодь є унікальною тим, що в будь-якому міністерстві мають бути відображені її інтереси, отже потрібна кроссекторальна й міжгалузева співпраця для того, щоб створити та фінансувати програми для молоді в кожному із міністерств.
2. Важливо чітко розділити функції формування молодіжної політики та адміністрування (реалізації) молодіжної роботи. Органи, які формують молодіжну політику, контролюють її реалізацію через створення незалежних наглядових рад для адміністративних структур (молодіжних центрів, фондів тощо), які реалізовують молодіжну роботу. Наглядові ради формуються засновниками, а не адміністративними органами. До складу наглядових рад мають входити представники молоді. Такий підхід дозволить налагодити якісну співпрацю з громадянським суспільством, запровадити прозорі та незалежні конкурси для підтримки молодіжних ініціатив — насамперед розвитку організаційних спроможностей публічних молодіжних організацій та інфраструктури молодіжної роботи.
3. Молодіжна політика вибудовується для організації якісної молодіжної роботи в громадах — максимізації можливостей самореалізації більшості молодих людей в громадах. На практиці це означає, що молодіжну політику в громаді формує молодіжна рада спільно із органом місцевого самоврядування. Важливо, щоб громадянське суспільство було включене у контроль за реалізацію такої політики через, наприклад, наглядову раду молодіжного центру. У виконавчих органах громад відділи чи спеціалісти щодо молоді займаються технічним супроводом місцевої молодіжної політики, а не контролем молодіжної роботи. Тобто немає фактичного звуження молодіжної політики і молодіжної роботи до формату тієї галузі, в складі якої вони перебувають у виконавчій владі громад.
4. У кожній громаді молодіжна політика аналізується, виробляється і координується молодіжною радою, утвореною відповідним органом місцевого самоврядування (не головою, старостою, виконкомом, а саме радою). Молодіжні ради прописані в статутах громад і є основними консультативно-дорадчими органами для місцевого самоврядування в частині вироблення і трансформації молодіжної політики. На національному і на регіональному рівні діють постійні програми підготовки кадрів і підтримки молодіжних рад, в тому числі органів шкільного (а у більших містах і студентського) самоврядування.
5. Імплементатором молодіжної політики на рівні громади є комунальний молодіжний центр — неприбуткова установа, яка також розвиває діяльність мережі молодіжних просторів (у школах, бібліотеках, позашкільних установах, спортивних і музичних школах, чи навіть на об'єктах приватної власності чи на базі визнаних державою/громадою релігійних організацій), щомісячно охоплюючи понад 50% молоді громади. Молодіжний центр — це не лише безпечний простір для молоді, а особливо юнацького (перехідного) віку, з безоплатним доступом до тепла, світла та інтернету. Це також простір, придатний для організації й реалізації волонтерських проєктів в громаді. Центри й простори в тому числі працюють для підтримки розвитку осередків всеукраїнських молодіжних мереж громадських організацій, а також як інформаційні пункти щодо можливостей для молоді, наявних на рівні громади, області, країни і ЄС.
6. Кожен комунальний молодіжний центр має публічну і прозору наглядову раду, яка формується за адаптованим до українських реалій принципом 50 на 50 відсотків. Половина представників обирається молодіжною радою, а друга половина органом місцевого самоврядування громади. При цьому щонайменше третина членів наглядової ради творять з представників громадянського суспільства, які узгоджуються одночасно молодіжною радою та органом місцевого самоврядування. Наглядова рада прописана в статутах молодіжних центрів з повноваженнями визначення і підтримки стратегії розвитку молодіжної роботи в громаді, контролю за роботою молодіжного центру і просторів громади, фінансового контролю центру, а також з правом номінування органу місцевого самоврядування кандидата в директори центру та правом відкликання його із займаної посади. Таким чином наглядова рада комунального молодіжного центру стає основним колегіальним органом практичного вироблення і просування молодіжної роботи на рівні громади, реалізуючи відповідний підхід Ради Європи.
7. Молодіжні ініціативи та проєкти мають спрощену процедуру отримання фінансової підтримки від громади, регіону, держави. В тому числі для прийняття волонтерських груп в громаді й освітніх візитів в інші громади області, інші регіони України та за кордон (пріоритетно в ЄС, США та Канаду). Щонайменше 30% молоді громади мають досвід співпраці із молоддю з інших регіонів та країн, розуміють переваги розвитку власної громади та інтегровані у процес ухвалення основних рішень у своїй громаді. Молодь громад має можливість і впливає також на ухвалення рішень щодо молоді на обласному, національному і міжнародному рівнях.
8. Молодіжну роботу в громаді, яка охоплює більшість молоді 12-24 років, здійснюють кваліфіковані молодіжні лідери та працівники, які не просто пройшли відповідну тренінгову підготовку, а постійно працюють над покращенням якості цієї своєї освітньої діяльності, що інтенсивно стимулюється державою і громадами. У більшості громад діють щонайменше дві виховні частини Пласту — українського скаутингу (в рамках реалізації державної стратегії підтримки пластового руху), а також кілька інших осередків національних молодіжних організацій, які формують українську національну та громадянську ідентичність серед молоді.
9. Органи студентського самоврядування в Україні утвердилися як повноцінні суб'єкти права — автономні, фінансово спроможні та суспільно відповідальні інституції студентського представництва. Вони діють як юридичні особи, реалізують власну політику розвитку, беруть участь у грантових і державних програмах, залучають додаткові ресурси, відкрито та підзвітно управляють фінансами. Органи студентського самоврядування мають можливості підтримувати й розвивати студентські простори, студентські клуби та ініціативи, що функціонують у їхніх закладах освіти. ОСС користуються довірою громад і мають гарантовану частку в бюджеті закладів освіти. ОСС стали рівноправними партнерами адміністрацій закладів вищої освіти в прийнятті рішень, що стосуються студентів, мають право на судовий захист власних інтересів та виконують важливу роль у розвитку університетської демократії, культури доброчесності й громадянської активності молоді.
10. Доброчесні всеукраїнські молодіжні організації на державному рівні, а місцеві — на рівні громад, мають можливість отримувати основні необхідні ресурси (приміщення, організаційну та інституційну підтримку команд персоналу; кошти на проєктну діяльність із 10-20% на адміністративну підтримку цих проєктів) для інституційного становлення і розвитку. Місія — щомісячне охоплення своєю сукупною діяльністю більшості молоді громад. Такі організації є прозорими й публічними перед суспільством та громадами щодо усіх своїх залучених ресурсів, щорічно проходять фінансовий аудит за фінансової підтримки відповідно держави / громади. Досвід участі у демократичних громадських молодіжних організаціях та органах шкільного/студентського самоврядування — є основною школою громадянської освіти в Україні (а не обов'язкові теоретичні уроки в школах, які викладають носії тоталітарних комуністичних цінностей, без реального досвіду участі в громадському житті, участі у демократичних і публічних громадських організаціях).
11. Молодіжні ради, центри та організації працюють відкрито і прозоро. Громада інвестує в молодіжну роботу спільно із зовнішніми партнерами (бізнесом, донорами, меценатами). Не менше половини коштів надається громадою. Держава і громади забезпечують мінімальний європейський рівень інвестицій у молодіжну роботу — щонайменше 25 євро на одну молоду людину в рік (без урахування коштів на освіту, культуру, спорт, соціальну підтримку).
12. Усі перелічені політики законодавчо і нормативно поширені також на усю українську діаспору. Тобто стимулюють створення при українських громадах діаспори молодіжні ради; підтримувати чинні та створювати нові молодіжні ради (із залученням коштів місцевих громад), підтримувати студентські українські організації в університетах світу, а також молодіжні організації громад (переважно це Пласт та Спілка української молоді). Молодіжну мобільність української молоді еміграції теж потрібно підтримувати (домовляючись за фінансову участь відповідних урядів), але навпаки, тобто через відвідування Батьківщини.
Московський імперіалізм веде війну для тотального винищення української національної та громадянської ідентичності, в тому числі через агентурні мережі всередині України на всіх рівнях. Зважаючи на це, НУМО і партнерські організації взаємодіють у досягненні даної Декларації лише із доброчесними організаціями громадянського суспільства, представниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які відповідають цінностям Спілки. Як в Україні, так і за кордоном НУМО та її партнерські організації уникають співпраці та взаємодії із організаціями та мережами, афілійованими із московським імперіалізмом та його агентурою, а також із організаціями імітаційного характеру, що суперечать основним принципам участі молоді.
НУМО визнає і приймає той факт, що близько половини української молоді світу уже перебуває за кордонами контрольованих Україною територій. НУМО не приймає участі у формуванні політики "повернення молодих українців" з-за кордону, а вважає, що всі доступні ресурси потрібно сконцентрувати на підтримку тієї молоді, що залишається в Україні, а також для підтримки української національної ідентичності молоді, яка змушена була виїхати з України чи народилась в умовах вимушеної еміграції її родин. Коли молодь в Україні буде мати інституалізовані можливості реалізовувати свій суспільний потенціал у власній державі, тоді лише можна перейти до політики стимулювання посилення соціальних зв'язків молодих українців за кордоном із Батьківщиною.
