Міський центр громадянської освіти (МЦГО) — приклад молодіжного простору, де доступність була закладена з самого початку. Про це розповідає третій епізод відеопроєкту «Нумо без бар'єрів» від Громадської спілки «Національне українське молодіжне об'єднання» (НУМО). Випуск уже доступний для перегляду.
Команда проєкту показує, що безбар'єрність — це не разове рішення, а щоденна увага до людей і деталей. У центрі епізоду — реальні історії та досвід людей, які змінюють свої громади.
Безбар'єрність — це про незалежність
Співзасновниця МЦГО та членкиня Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» Ольга Антонова пояснює:
«Коли ми починали, у нас навіть не було сумнівів, що простір має бути доступним. Це була база — він має бути відкритим для всіх у будь-який час».
Вона радить не чекати ідеальних умов і починати з того, що є, поступово покращуючи простір.
Анничка Годзінець, голова Київського осередку МНК та відвідувачка МЦГО, говорить про зміну сприйняття серед молоді:
«Мені здається, що зараз серед молоді все ще є відчуття, ніби "доступність" і "безбар'єрність" — це щось складне й незрозуміле. Але якщо подивитися глибше, безбар'єрність — це про незалежність, і саме тому вона дедалі виразніше входить у молодіжне середовище».
Олексій Лобанок, ветеран та ментор Української академії лідерства, пропонує просту відправну точку для розуміння безбар'єрності:
«Безбар'єрність найпростіше пояснити так: простір має бути зручним для батьків та дитини в колясці. Бо всюди, де може проїхати коляска, буде зручно кожному. Кожен із нас може робити світ безбар'єрним — варто лише ближче з ним познайомитися. Я вперше це відчув, коли ходив у супермаркет із маленьким племінником і раптом зрозумів, для кого насправді ті ліфти та чому піднятися сходами з коляскою так непросто».
Подивитися третій епізод можна на YouTube.
