Біографія

Приєднався до Пласту в Тернополі 1993 року як новак. Згодом став юнаком гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського (виховники – Михайло Баран та Володимир Окаринський), відтак перейшов до 51 куреня ім. С. Завойовника.

Пластову присягу склав 1 листопада 1998. Згодом здобув ступінь розвідувача. В старшопластунському віці став співзасновником підготовчого куреня «Плем’я Могікан» (2000 рік), де мав псевдо «Зубатий пень».

Виховник гуртка «Сірі вовки» 29 куреня ім. І. Старосольського. Зв’язковий цього ж куреня. Згодом від 2005 до 2008 – виховник гуртка “Леви” 51 куреня ім. С. Завойовника і водночас зв’язковий цього ж куреня. Активний учасник пластового життя. Організатор та співорганізатор низки пластових вишколів, таборів, змагань та заходів.

Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля». Періодично був членом станичних старшин Тернопільського Пласту.

Навчався у загальноосвітній школі №2 міста Тернополя. Вищу освіту здобув на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Писав історичну дисертацію про розвиток пластової преси та однострою.

Працював на різних роботах, зокрема вчителем історії в школі №12 міста Тернополя; менеджером з продажів; менеджером в книгарні «Є» та ін.

Захоплювався писанням віршів, археологією, історією та гірськими мандрами.

На початку 2000-их учасник руху «Спротив». Активний учасник акцій протесту «Україна без Кучми!», Помаранчевої та революції Гідності.

З початком антитерористичної операції в травні 2014 зголосився до Збройних сил України. Став бійцем 6-го батальйону територіальної оборони «Збруч» з мешканців-добровольців Тернопільської області. Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя та несли службу на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму.

Після демобілізації повернувся до Тернополя та працював в інспекції Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини.

У 2017 р. підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, після чого був задіяний у виконанні завдань в районі міста Попасна на Луганщині.

Згодом працював в одному з Данських фондів, де займався гуманітарним розмінуванням в Донецькій та Луганських областях.

Після повномасштабного російського вторгнення мобілізувався в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс».

Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині.

Солдат. Принципово відмовлявся від сержантських звань. Офіційно – водій кулеметного взводу. Насправді – три роки був у роті вогневої підтримки, протитанкового взводу, де використовував корсари, фаготи, джавеліни. З травня 2025 року – у кулеметному взводі. Також керував важкими нічними дронами.

10 грудня 2025 р. під час виконання бойового завдання в с. Свято-Покровське Сіверської міської громади Бахмутського району загинув внаслідок атаки ворожого дрону.

За період участі в АТО і повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак і медалей.

Залишилась сестра, батьки, ближча і дальша родина.