Біографія

Громадський активіст, бунчужний, взірець, вихованець патріотичного наметового табору «Січ», МНКівець. Роман був у провідному складі регіонального табору «Коловрат», в оргкомітеті теренової гри «Гурби-Антонівці». Він пліч-о-пліч стояв з нами на Революції Гідності, входив до складу 14-ї сотні Самооборони Майдану.

Наприкінці серпня 2014 року Роман став добровольцем батальйону «Айдар». Проте прийняв рішення змінити батальйон, опинився в «Донбасі», де познайомився зі своїми майбутніми бойовими побратимами, з якими разом перейшов у 93-ю бригаду ЗСУ, служив у 6-й роті на посаді стрільця. 28 травня 2015 року поблизу Донецького аеропорту, у селищі Опитне, почався мінний обстріл. І хоч Роман не повинен був перебувати на позиції, він пішов замість хлопця, який не міг їхати на вогневі. В окоп потрапила міна, від якої Роман загинув. Роман прийняв удар на себе — цим врятувавши напарника. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту».

«Прямий, як рейс. Чесний, аж зуби зводить. Суворий, але чуйний. Відповідальний, аж за межу абсолютного, з надзвичайно загостреним почуттям справедливості й великим серцем. Належить до тих людей, які не моргнувши накриють собою, поведуть літак на таран, скочать у пекло, щоб врятувати товариша», — спогади побратимів про Романа Атаманюка.