Біографія

Сергій здобув освіту в Мереф'янському ліцеї №7, навчався в Українській академії лідерства (УАЛ) у Маріупольському осередку, де активно розвивав скаутський рух «Пласт». До Пласту долучився свідомо у дорослому віці. З 15 років займався молодіжним активізмом, мандрував Україною, переважно автостопом. брав участь у волонтерських проєктах, допомагав військовим у шпиталях Харкова, Маріуполя, Києва та Тернополя. Він також був учасником та волонтером організацій Фундація регіональних ініціатив (ФРІ) та Будуємо Україну Разом (БУР).

Повномасштабне вторгнення Росії зустрів студентом УАЛ, але вже на третій день війни добровільно приєднався до захисників Києва. Служив сержантом у 67-й окремій механізованій бригаді.

«Сергій не хотів жити в окупованій країні. Не кожен чоловік у більш зрілому віці має таке розуміння ситуації, що все робиться не задля зарплат, статусів чи нагород. Йде національно-визвольна боротьба, він це добре розумів», — згадує командир роти 67 ОМБр ДУК.

Навесні 2022 року познайомився з Катериною. У червні 2023 року пара розписалася.

«Він мене вчив бути добрішою. Сергію таланило, бо робив добро людям і воно до нього поверталося. Він справді любив свою сім'ю, тата, який рано помер, багато про нього говорив», — згадує Катерина.

Загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісі поблизу Кремінної на Луганщині. Похований на Микулинецькому кладовищі в Тернополі.