Біографія

Пластун гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського в станиці Тернопіль. Опісля зі своїм гуртком «Сірі Вовки» — співзасновник нового підготовчого куреня ім. Івана Гавдиди, де став виховником. А також МНКівець, був учасником першої гри «Гурби-Антонівці» у 2002 році.

У 2013–2014 рр. — активний учасник Революції Гідності, зокрема в складі 15 сотні Самооборони Майдану. Рятував людей та надавав першу медичну допомогу під час масових розстрілів 20 лютого на вул. Інститутській у Києві.

Навесні 2014 вступив добровольцем до батальйону «Айдар» ЗСУ, воював у його складі до липня 2015.

З початком повномасштабного наступу 24 лютого друг Сало знову став до лав ЗСУ, захищаючи Україну у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Загинув 28 травня 2022 у ході бою з російськими окупантами біля Попасної Донецької області.

Нагороджений званням Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2016 р.), Залізним Пластовим Хрестом під час похорону.

«Дерех був на першій грі “Гурби-Антонівці”. Я тоді був спостерігачем від РВС у волинській сотні, а Віталій був у тернопільській, яка в більшості складалася з пластунів. Він відзначився тим, що замінував табір, а коли волиняни почали штурм — сидів у наметі й електродетонатором по черзі підривав заряди. А коли наших перебили й хотіли зірвати прапор, він підірвав щоглу, схопив прапор і втік. Завдяки цьому тернополяни змогли продовжити гру й в останній день майже виграли», —спогади Миколи Бігуса про Віталія Дереха.